COCAIN 97% Краснодар

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Бро, сидел я в своей маленькой квартирке, скручивал себе наркоту, не понимая, что меня ждет. Вроде бы собрал все закладки, все средства, чтобы скользить по облакам кумара, но не знал, как они повлияют на мой ум и тело. Все началось с этой истории, как я раскумарился...

Как-то раз встретил я одного типа, звали его Лэо. Он завалился ко мне в гости и начал рассказывать о своих увлечениях. "Братан, тебе нужно чуть больше энергии в жизни!" - говорил он. "Я знаю одну штуку, которая поможет тебе полетать выше облаков. Кокаин, братишка! Это реальный плато, на котором можно достичь новых высот!"

Я подумал, почему бы и нет? Ведь я всегда стремился к новым ощущениям и экспериментам. Лэо дал мне координаты места, где я могу достать эту штуку, и предупредил, что нужно быть осторожным. "Никогда не знаешь, что тебя там ожидает", - сказал он. Я взял деньги, готовый взять риск и отправился на поиски этого кокаина.

Когда я приехал на место, меня окружила атмосфера, полная тайны и запаха запретного. Встретил меня парень, который казался опытным наркоторговцем. Он выглядел, как из фильма - вся в черном, с сигаретой в зубах. "Ты из наших?", - спросил он. Я кивнул, не зная, что отвечать. "Давай сюда свои бабки, я тебе дам то, что ты искал", - сказал он с ухмылкой.

Он подал мне пакет с белым порошком, я отдал ему деньги и плановито покинул это место. Все было так легко, словно я только что купил обычную газету. Но когда я вернулся в свою квартиру и тщательно расфасовал новое приобретение, я почувствовал себя как наркоман, который готов взорваться от нетерпения.

Я сделал небольшую линию, вдыхнул ее и почувствовал, как моя жизнерадостность и энергия взорвались внутри меня. Как будто включился режим "циклодоления" - я не мог сидеть на месте, меня просто швыряло от одного дела к другому. Я чувствовал себя богом, который контролирует все вокруг себя. Но это была только начальная стадия...

Прошло несколько дней, и я почувствовал, что кокаин начал брать верх надо мной. Я уже не мог стоять на ногах, постоянно дрожал, словно замерзший наркоман. Ощутил я и побочные эффекты этой дряни - сердце начало бешено биться, голова раскалывалась, а мой организм сигнализировал о проблемах. Вся эта энергия и радость превратились в жестокую боль и страх.

Звонил я Лэо, рассказывал ему о своем состоянии и просил помощи. Он только смеялся и говорил: "Братишка, ты сам виноват! Ты не должен был переборщить!" Но в итоге, он все-таки подсказал мне, как справиться с этой дичью. "Возьми ацетаминофен, братан. Это поможет тебе снять симптомы отхода. Но помни, это только временное решение!"

Я сделал, как сказал Лэо, и стал ждать, пока эффект от ацетаминофена начнет действовать. Постепенно боли и дрожь начали утихать, но я все равно чувствовал себя слабым и искал утешение в новой порции наркоты. И так раз за разом, вечно погоняя за теми жаркими ощущениями, которые давно уже покинули мое тело. Я наконец-то осознал, что эти наркотики только убивают меня и мои мечты. Я постепенно стал избавляться от всех запасов, стараясь не поддаваться искушению. И с каждым днем я все больше понимал, что нужно ценить свою жизнь и не доводить себя до края бездны. Но также я чувствую благодарность, что это все уже позади. Никогда не стоит идти на этот путь, потому что там нет ничего хорошего. Одна минута удовольствия может уничтожить всю вашу жизнь. Будьте сильными и умными, и не преследуйте ложные иллюзии, которые обещают вам только бессмысленные ощущения и горечь саморазрушения.

Вспоминая все это, я глубоко вдохнул и почувствовал, как новая энергия наполнила меня."